Історія справи

Постанова ВСУ від 31.01.2024 року у справі №908/1339/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/1339/23

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю: арбітражного керуючого Забродіна О.М., представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації" - Железняк-Кранг І.В. та представника Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Аква Вита" - Гришка І.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023

у справі № 908/1339/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації"

про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Аква Вита"

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації" (далі - Товариство, Кредитор) звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Аква Вита" (далі - Підприємство, Боржник) у порядку статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

В обґрунтування заявлених вимог посилалось на невиконання Підприємством своїх грошових зобов`язань перед Товариством щодо оплати отриманих послуг за Договором про надання послуг від 01.04.2021 № 08/21/М (далі - Договір) у загальній сумі 2 492 250,00 грн.

Установлені судом першої інстанції обставини справи

01.04.2021 між Товариством (Виконавець) та Підприємством (Замовник) було укладено Договір, відповідно до умов якого:

- предметом цього Договору є надання Виконавцем за плату рекламних, інформаційних та маркетингових послуг Замовнику, протягом терміну дії цього Договору. Крім того, предметом цього Договору є надання послуг зі стимулювання збуту (просуванні) продукції Замовника в порядку та відповідно до умов цього Договору (надалі - послуги), а саме: надання статистичної та аналітичної інформації за показниками попиту продукції Замовника; послуги з проведення аналізу товарообігу продукції Замовника; послуги з проведення моніторингу споживчого попиту на продукцію Замовника; надання інформації про продаж продукції Замовника; інформація про Замовника, а також про продукцію, постачання яких є його господарською діяльністю в Лікарнях, Аптеках та інших приміщеннях; інформація про Замовника, а також про продукцію, постачання яких є його господарською діяльністю, на полицях Аптек; розповсюдження інформаційних листівок Замовника, усної та іншої інформації про нього, а також про продукцію, щодо постачання яких він здійснює свою господарську діяльність, реалізуючи їх на ринках України, а також з надання можливості такого розповсюдження особам, які реалізують дану продукцію; послуги з розміщення продукції, що постачаються Замовником, на полицях Аптек; послуги з розміщення продукції, що постачаються Замовником Виконавцю, біля кас Аптек; послуги з проведення тренінгів з персоналом Аптек, з Лікарями з питань, пов`язаних з предметом цього Договору; інші рекламні, інформаційні та маркетингові послуги (пункт 1.1 Договору);

- маркетингові дослідження здійснюються Виконавцем за наступними напрямками: можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об`єкта маркетингових досліджень на території, щодо якої проводяться маркетингові дослідження; визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку; загальна характеристика умов роботи конкурентів; загальна характеристика обігу аналогічної об`єкту маркетингових досліджень продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.); розрахунки цін, відомості про їх динаміку; ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв`язки та ін.); ступінь розвитку комерційної інфраструктури; попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних продавців продукції (Аптеки, аптечні пункти, Лікарні та ін.); прогноз стану кон`юнктури ринку. Послуги по цьому Договору надаються Виконавцем по самостійно розробленому (без узгодження з Замовником) графіку. (підпункт 1.1.1 Договору);

- розуміючи, що надання Виконавцем Замовнику будь-якої інформації, рекомендацій, результатів аналізу тощо, передбачених цим Договором, засобами поштового зв`язку, зокрема шляхом листування, сповільнюватиме використання таких даних Замовником у своїй господарській діяльності, що призведе до небажаних втрат Замовника, Сторони домовились про те, що такі дані надаватимуться переважно телефоном, у разі необхідності - електронною поштою (пункт 1.2 Договору);

- факт надання відповідних послуг з боку Виконавця засвідчуватиметься актами їх приймання, які є підставою для проведення розрахунків між Виконавцем та Замовником за надані послуги (пункт 1.3 Договору);

- загальна вартість цього Договору не регламентується і складається з сум актів приймання-передачі наданих послуг (пункт 2.1 Договору);

- валютою по всім розрахункам по цьому Договору є - виключно гривні. Усі розрахунки між сторонами цього Договору здійснюються виключно в безготівковій формі (пункт 2.2 Договору);

- оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником шляхом перерахування відповідної суми на банківський рахунок Виконавця згідно з реквізитами, наведеними в цьому Договорі протягом п`яти банківських днів з моменту надання відповідних послуг та підписання відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 2.3 Договору);

- до обов`язків замовника віднесено, зокрема: а) прийняти від Виконавця наданні послуги; б) оплатити послуги Виконавця у порядку та розмірі, визначеними умовами даного Договору (згідно умов пункту 3.2 Договору);

- факт надання Виконавцем послуг підтверджується підписанням Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 5.1 Договору);

- замовник зобов`язаний підписати Акт приймання-передачі наданих послуг протягом одного робочого дня з моменту його отримання або надати обґрунтовану відмову. У випадку, якщо Замовник не надасть обґрунтованої письмової відмови та/або не поверне один примірник наданого Виконавцем згідно даного пункту Акту приймання-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його отримання від Виконавця. надані Виконавцем згідно цього Договору послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими Замовником (пункт 5.2 Договору);

- за невиконання чи неналежне виконання обов`язків згідно з даним Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (пункт 6.1 Договору);

- порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (пункт 6.3 Договору);

- термін дії цього Договору: початок - з моменту його підписання обома сторонами, закінчення - 31 грудня 2023 року (включно) (пункт 12.1 Договору).

Протягом дії Договору в період з 01.04.2021 по 30.11.2022 Виконавець надав рекламні, інформаційні та маркетингові послуги Замовнику, а також послуги зі стимулювання збуту (просуванні) продукції Замовника, про що було укладено відповідні акти приймання-передачі наданих послуг: №1 від 03.05.2021 на загальну суму 145 875,00 грн без податку на додану вартість (далі - ПДВ); №2 від 01.06.2021 на загальну суму 118 818,75 грн без ПДВ; №3 від 01.07.2021 на загальну суму 39 731,25 грн без ПДВ; №4 від 02.08.2021 на загальну суму 101 100,00 грн без ПДВ; №5 від 01.09.2021 на загальну суму 89 568,75 грн без ПДВ; №6 від 01.10.2021 на загальну суму 98 512,50 грн без ПДВ; №7 від 01.11.2021 на загальну суму 153 187,50 грн без ПДВ; №8 від 01.12.2021 на загальну суму 180 412,50 грн без ПДВ; №9 від 05.01.2022 на загальну суму 124 556,25 грн без ПДВ; №10 від 01.02.2022 на загальну суму 177 937,50 грн без ПДВ; №12 від 04.04.2022 на загальну суму 303 450,00 грн без ПДВ; №13 від 02.05.2022 на загальну суму 297 900,00 грн без ПДВ; №14 від 01.06.2022 на загальну суму 30 000,00 грн без ПДВ; №15 від 01.07.2022 на загальну суму 188 550,00 грн без ПДВ; №16 від 01.08.2022 на загальну суму 84 600,00 грн без ПДВ; №17 від 01.09.2022 на загальну суму 82 050,00 грн без ПДВ; №18 від 03.10.2022 на загальну суму 75 525,00 грн без ПДВ; №19 від 01.11.2022 на загальну суму 125 325,00 грн без ПДВ; №20 від 01.12.2022 на загальну суму 75 150,00 грн без ПДВ.

Загалом за вказаний період Виконавцем було надано послуг Замовнику на загальну суму у розмірі 2 492 250,00 грн, що також підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаємних розрахунків.

Суд першої інстанції встановив, що зазначені вище послуги, в порушення умов пункту 2.3 Договору, Замовником у встановлені строки оплачені не були, у зв`язку з чим Підприємство має невиконане грошове зобов`язання перед Товариством у розмірі 2 492 250,00 грн, строк виконання якого сплив на дату звернення Кредитора до суду (останній укладений акт приймання- передачі наданих послуг мав бути оплачений до 09.12.2022).

Також судом установлено, що зазначена сума складається з основного боргу та не містить неустойки (штрафів, пені), не є забезпеченою заставою; на дату підготовчого судового засідання у справі така заборгованість не погашена.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та її апеляційне оскарження

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 09.05.2023 відкрив провадження у справі № 908/1339/23 про банкрутство Підприємства; визнав грошові вимоги Товариства до Боржника у розмірі 2.492.250,00 грн основного боргу; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном Боржника; розпорядником майна Підприємства призначив арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича; вирішив інші процедурні питання.

Ухвала суду мотивована наявністю у Підприємства невиконаних грошових зобов`язань перед Товариством за Договором, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг та актом звірки взаємних розрахунків. У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог Кредитора та наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника в порядку статті 39 КУзПБ.

Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Підприємство оскаржило її в апеляційному порядку. Ключові доводи Боржника полягали у такому: (1) розгляд справи судом без участі представника Боржника, що позбавило останнього можливості надати відзив на заяву та докази щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі; (2) усунення суду від покладених на нього обов`язків та формальне надання ним оцінки лише поданих Кредитором доказам, коли в матеріалах справи відсутні докази перевірки платоспроможності Боржника, а також об`єктивності та реальності наданих Кредитором послуг на суму 2 492 250,00 грн; (3) наявність підписаних актів не свідчить про реальність наданих послуг, позаяк 12.12.2022 було звільнено директора Боржника, від якого було прийнято первинну бухгалтерську документацію, серед якої не було Договору та актів виконаних робіт до нього. Також, за даними бухгалтерського обліку та податкової звітності Підприємства за вказаний період відсутні операції з Товариством; (4) наявність спору про право стосовно вимог ініціюючого кредитора.

Боржник подав да апеляційного суду додаткові докази та заявив клопотання про їх долучення до справи з огляду на те, що з матеріалів справи не вбачається направлення судом першої інстанції ухвал Боржнику, що позбавило останнього надати суду такі докази.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 05.10.2023 задовольнив апеляційну скаргу Підприємства; скасував ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 у справі № 908/1339/23; відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство Підприємства.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Кредитором не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів надання послуг Боржнику на загальну суму у розмірі 2.492.250,00 грн, тобто ним не доведено наявність відповідних грошових вимог.

За висновком апеляційного суду, само по собі складання актів не є достатнім на підтвердження факту надання послуг, навіть за умови їх підписання обома сторонами, ураховуючи наявність спору щодо керівного складу Боржника, не передання попереднім директором новому самого Договору та первинної документації по ньому, а також печатки юридичної особи.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено: (1) не подання Кредитором необхідних документів, складання яких передбачено умовами укладеного між сторонами Договору та інших доказів щодо підстав та розміру виникнення заборгованості; (2) невідповідність Акта звірки взаємних розрахунків критерію достовірності, що ставиться до доказу згідно вимог статті 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), адже цей акт містить інформацію про подію, яка ще не настала на дату його складання; (3) суд не переконався в фактичному отриманні особою, стосовно якої вирішувалося питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема, процесуальних документів, чим позбавлено Боржника права на подання відзиву, заперечень і доказів в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційний господарський суд вирішив за необхідне оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 09.05.2023 скасувати як таку, що прийнята в результаті неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та прийняти нове судове рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство Підприємства на підставі частини шостої статті 39 КУзПБ.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Товариство (далі також скаржник) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у цій справі скасувати, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.05.2023 залишити в силі.

Касаційна скарга Товариства подана з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що полягають у застосуванні судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, а саме:

- щодо застосування положень абзацу першого частини шостої статті 39 КУзПБ (постанови Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1101/21, від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20);

- висновку Верховного Суду, згідно якого підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (постанови від 19.04.2019 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17);

- правової позиції Верховного Суду про те, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду (постанови від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15, від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17, від 15.05.2018 у справі №904/6063/17,19.02.2020 у справі № 910/16409/15).

Скаржник стверджує про ухвалення оскаржуваної постанови із порушенням норм процесуального закону з огляду на неповноту з`ясування судом апеляційної інстанції обставин щодо такого:

(1) з актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2021 по 05.12.2022, заявником надані Договір, акти приймання-передачі наданих послуг, рахунки, які містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб, що у сукупності підтверджують інформацію відображену в акті, а саме: наявність заборгованості Підприємства перед ініціюючим Кредитором, її розміру, визнання Боржником такої заборгованості;

(2) Договір був укладений 01.04.2021 та діяв до 01.12.2022, тобто до конфлікту в керівному складі Боржника, при чому такий конфлікт не може бути підставою для невизнання діючим керівником правочинів, що укладені юридичною особою в період виконання повноважень керівника іншою особою;

(3) Боржником на дату підготовчого засідання не заявлено про спірність вимог, як то визначає усталена практика Верховного Суду;

(4) судом першої інстанції вчинені всі визначені процесуальні дії щодо надсилання Боржнику ухвал у цій справі, тому останній вважається належним чином повідомлений.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Іншими учасниками справи відзивів на касаційну скаргу не подано, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.

Касаційне провадження

10.11.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Товариства.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1339/23 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В.І., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023.

Ухвалою від 28.11.2023 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 908/1339/23, призначив її до розгляду на 17.01.2024 о 11:00 год.

Ухвалами від 22.12.2023, 10.01.2024 та 11.01.2024 Верховний Суд задовольнив клопотання Товариства, арбітражного керуючого Забродіна О.М. (розпорядника майна Підприємства) та Підприємства відповідно про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 17.01.2024 Верховний Суд, серед іншого, оголосив перерву у судовому засіданні у справі № 908/1339/23 з розгляду касаційної скарги Товариства до 31.01.2024 о 10:00 год.

У судове засідання 15.11.2023 з`явилися розпорядник майна Підприємства, представники Товариства та Підприємства, які надали пояснення по суті вимог та доводів касаційної скарги.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом судового розгляду є питання наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства за заявою Товариства.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.

Згідно статті 1 КУзПБ для цілей цього Кодексу терміни вживаються в такому значенні:

неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;

грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

За частиною другою статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частиною першою, третьою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається, серед інших, кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема: виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви; відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.

Обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20).

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду у постанові від 20.06.2019 у справі № 915/535/17).

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ, згідно частини першої якої перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи (частина друга статті 39 КУзПБ).

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість (частина третя статті 39 КУзПБ).

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частина п`ята статті 39 КУзПБ).

Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частина шоста статті 39 КУзПБ).

Системний аналіз статей 1 8 34 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; не задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання суду.

Отже, основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є: перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (висновки Верховного Суду у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

Колегія суддів керується й іншими усталеними висновками Верховного Суду щодо застосування положень статті 39 КУзПБ, що полягають у такому.

З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору (висновок Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20).

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо (висновок Верховного Суду у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ (висновок Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 у справі № 911/593/20).

Тобто, задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (висновок Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі №916/1101/21).

Водночас правова категорія "спору про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

З огляду на викладене, колегія суддів враховує сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо правозастосування статті 39 КУзПБ, згідно якої встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

При цьому наявність спору про право, згідно наведених вище правових висновків Верховного Суду, може бути виражена у двох формах:

(1) процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);

(2) матеріально-правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника).

З матеріалів цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство ініціювало питання відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства з підстав невиконання Боржником своїх грошових зобов`язань з оплати отриманих послуг за Договором у загальній сумі 2 492 250,00 грн.

Також суди з`ясували, що на підтвердження цих грошових зобов`язань кредитором подано копії підписаних обома сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та акта звірки взаємних розрахунків.

Задовольняючи заяву Товариства про відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства, суд першої інстанції виходив з того, що наявний борг Боржника перед заявником є доказово підтвердженим та на дату підготовчого засідання не погашеним, що є достатніми підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство у порядку вимог статті 39 КУзПБ.

Апеляційний господарський суд з такими висновками не погодився та, надавши відповідну оцінку умовам укладеного між сторонами Договору та поданим кредитором доказам, зазначив в оскаржуваній постанові про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника через існування між сторонами спору про право.

Верховний Суд вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для відкриття провадження у цій справі про банкрутство Підприємства за заявою Товариства, натомість погоджується з обґрунтованістю позиції апеляційного суду щодо необхідності відмови у задоволенні зазначеної заяви, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами пункту 5.1 Договору факт надання Виконавцем послуг підтверджується підписанням Сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

Товариством до заяви додано відповідні акти, за якими ним як Виконавцем було надано такі послуги: організація та проведення заходів (опитувань, презентацій, внутрішньо-мережевих конференцій) доповідачами Виконавця з метою вивчення потенціалу ринку, інформованості, прийнятності, популярності визначеної Продукції і надання повної та детальної інформації про фармакологічні властивості, призначення, застосування та режим дозування фармацевтичної продукції, перелік якої був визначений Замовником, співробітникам аптечних закладів, які мають ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, розташованих в регіонах України, що зазначені в Запорізькій області та м. Запоріжжя); визначення діючих та потенційних конкурентів Замовника на відповідному сегменті ринку; аналіз загальної характеристики умов роботи конкурентів Замовника; поточне обслуговування діяльності Замовника; консультації персоналу Замовника; аналіз загальної характеристики обігу аналогічного об`єкту маркетингових досліджень продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.); розрахунки цін, відомостей про їх динаміку; аналіз ступеня розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв`язки та ін.); аналіз ступеня розвитку комерційної інфраструктури; визначення потенційних ринків збуту, їх ємності, надання характеристики учасників ринку, їх частки на ринку; аналіз інерції споживчого ринку, ступінь чутливості до економічних змін; визначення рівня прибутку потенційних ринків збуту; вивчення попиту на продукцію, перспективи його розвитку; визначення доступності потенційних ринків; збирання відомостей про потенційних продавців продукції (аптеки, аптечні пункти, лікарі та ін.) зазначеної Замовником; формування інформації про непрямих конкурентів; формування прогнозу стану кон`юнктури ринку; розробка прогнозу частки ринку, яку можна зайняти; збирання інформації про прямих конкурентів (їх найменування, головні переваги та недоліки, порівняння якості і ціни визначеного переліку продукції, визначення основних переваг, визначення споживачів продукції та потреб, які необхідно задовольнити); визначення техніко-економічних параметрів, необхідних для створення ринкового попиту; підготовка опису способів виходу на ринок з потенційною продукцією визначеною Замовником; аналіз ефективності роботи внутрішньої реклами; аналіз ефективності роботи зовнішньої реклами; вивчення ризиків виходу на ринки збуту з новою продукцією визначеною Замовником; аналіз поточного стану ринків збуту, динаміки їх змін, ємності та перспектив розвитку; аналіз динаміки змін обсягу споживачів по відношенню до обсягу прямих конкурентів на конкретному ринку; визначення техніко-економічних параметрів, необхідних для створення ринкового попиту на продукцію визначену Замовником, з урахуванням економічної ситуації на ринках; визначення рівня потенційного прибутку ринків вказаних Замовником; оновлення інформації про непрямих конкурентів (вивчення заходів конкурентів, що ними застосовуються для збільшення попиту продукції, її реклами та просування на ринку); оновлення інформації про прямих конкурентів (їх найменування, головні переваги та недоліки, порівняння якості і цін продукції, вивчення споживачів продукції та потреби, які необхідно задовольнити); вивчення інерції споживчого ринку, ступеня його чутливості до зовнішніх економічних факторів; визначення прибутковості поточних ринків Замовника; здійснення прогнозу частки ринку, яку можна зайняти; здійснення розрахунку цін, відомостей про їх динаміку.

Дослідивши зазначені акти приймання-передачі наданих послуг, апеляційний суд встановив, що:

- послуги вказані в них є максимально абстрактними, не містять жодної деталізації (розшифровки) послуг, зокрема, Виконавцем не конкретизовано, які саме опитування, презентації, конференції, з яких питань, якого типу, ким саме, в якому місці та коли проводилися, не надано суду документальних доказів їх організації та проведення, за умов того, що такі послуги надавалися систематично та відображені майже в кожному акті, за винятком акту № 14 від 01.06.2022; не зазначено які саме ринки, конкуренти, споживачі по їх розбивці виявлялися, аналізувалися, а також як визначалися прогнози, на підставі чого, яких джерел, методик та на чому вони відображені; не вказано які типи та форми внутрішньої та зовнішньої реклами аналізувалися, за який період та зоною їх поширення; не конкретизовано в чому саме полягало поточне обслуговування діяльності Замовника як окремий вид послуги, за умов того, що такі послуги надавалися систематично; не розкрито зміст консультацій персоналу Замовнику, якого плану, з яких питань, кому саме, коли та в якій формі, за умов того, що такі послуги надавалися систематично і т.д.;

- Виконавцем не обґрунтовано необхідність надання певного виду послуг як-то - організація та проведення заходів (опитувань, презентацій, внутрішньо-мережевих конференцій) доповідачами Виконавця з метою вивчення потенціалу ринку, інформованості, прийнятності, популярності визначеної Продукції і надання повної та детальної інформації про фармакологічні властивості, призначення, застосування та режим дозування фармацевтичної продукції, перелік якої був визначений Замовником, співробітникам аптечних закладів, які мають ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, розташованих в регіонах України, що зазначені в Запорізькій області та м. Запоріжжя); поточне обслуговування діяльності Замовника; консультації персоналу Замовника; на постійній основі, зважаючи на динаміку економічних змін, пов`язаних в тому числі з запровадженням на території України карантинних заходів через пандемію коронавірусної хвороби та введення воєнного стану в країні. Тут доцільно зауважити, що вказані фактори об`єктивно впливають на попит та актуальність певних маркетингових та рекламних послуг, проте зі змісту актів не вбачається наявність "чутливих" змін у взаємовідносинах між сторонами щодо потреб та необхідності їх впровадження та подальшого надання, що викликає сумніви в реальності цих послуг;

- хронологія та порядок надання певних послуг характеризується їх підозрілою сумнівністю, зокрема, згідно акту № 6 від 01.10.2021 у вересні 2021 надавалися послуги з формування інформації про непрямих конкурентів; згідно акту № 8 від 01.12.2021 вже у листопаді 2021 послуги з збирання інформації про прямих конкурентів (їх найменування, головні переваги та недоліки, порівняння якості і ціни визначеного переліку продукції, визначення основних переваг, визначення споживачів продукції та потреб, які необхідно задовольнити), в той час як ще у квітні 2021 відповідно до акту № 1 від 03.05.2021 було визначено діючих та потенційних конкурентів Замовника на відповідному сегменті ринку та аналіз загальної характеристики умов роботи конкурентів Замовника;

- частина з послуг, а саме: збирання відомостей про потенційних продавців продукції (аптеки, аптечні пункти, лікарі та ін.) зазначеної Замовником; підготовка опису способів виходу на ринок з потенційною продукцією визначеною Замовником; вивчення ризиків виходу на ринки збуту з новою продукцією визначеною Замовником; визначення техніко-економічних параметрів, необхідних для створення ринкового попиту на продукцію визначену Замовником, з урахуванням економічної ситуації на ринках; визначення рівня потенційного прибутку ринків вказаних Замовником; вимагала надання Замовником та отримання Виконавцем від нього певної інформації/документів, що підтверджували б визначення/зазначення/вибір Замовником продукції та ринків, які підлягали б аналізу/вивченню/визначенню, проте матеріали справи не містять доказів вчинення таких дій, що вкотре вказує на нереальний характер означених послуг;

- не зазначено доцільність дублювання певного виду послуг у спірному періоді, а також підміна їх іншою характеристикою, наприклад, "вивчення" замість "аналізу", що не змінює зміст самої послуги, проте штучно збільшує загальний обсяг послуг, які начебто надавалися Виконавцем.

Крім того, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що:

- відповідно до пункту 4.2. Договору Виконавець надає результати досліджень у тому вигляді та формі, які є для нього зручними та прийнятними для Замовника. Однак, суду не надано доказів погодження не тільки форми та вигляду результатів дослідження (прийнятності для Замовника), а й оформлення їх на будь-яких матеріальних носіях, що могло б засвідчити їх справжню дійсність, а не лише формальне документальне оформлення.

- за умовами пункту 1.1.1. Договору послуги по цьому Договору надаються Виконавцем по самостійно розробленому (без узгодження з Замовником) графіку, однак такий в матеріалах справи також відсутній.

З наведеного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, окрім актів приймання-передачі наданих послуг, необхідних документів, складання яких передбачено умовами Договору, та інших доказів щодо підстав та розміру виникнення заборгованості у Підприємства перед Товариством останнім суду не надано.

При цьому суд апеляційної інстанції вірно зауважив, що виходячи з погоджених сторонами в Договорі умов, не є достатнім само по собі складання актів на підтвердження факту надання послуг, навіть за умови підписання цих актів обома сторонами, ураховуючи наявність спору щодо керівного складу Боржника, не передання колишнім директором Колбіним А.В. новому Колбіній Г.П. самого Договору та первинної документації по ньому, а також печатки юридичної особи, що слідує з пояснень учасників справи.

Щодо наданого заявником Акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2021 по 05.12.2022, відповідно до якого за Боржником рахується заборгованість на суму 2 492 250,00 грн, апеляційним судом вірно враховано, що цей Акт сам по собі (без підтвердження відображеної в акті інформації первинними документами) не може підтверджувати існування відповідного грошового зобов`язання.

Натомість суд апеляційної інстанції з`ясував, що Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2021 по 05.12.2022 не міг включати в себе відомості про заборгованість за актом № 20 приймання-передачі наданих послуг від 01.12.2022, строк оплати по якому згідно умов пункту 2.3. Договору ще не настав у періоді, за який проводиться звірка; тобто згаданий акт містить інформацію про подію, яка ще не настала на дату його складання, а тому цей доказ не відповідає критерію достовірності, що ставиться до доказу згідно вимог статті 78 ГПК України.

Наряду з викладеним апеляційним судом також встановлено, що матеріали справи не містять і доказів проведення та відображення в бухгалтерському та податковому обліку згаданих господарських операцій, її фіксації у поданій до контролюючих органів фінансовій та податковій звітності.

У зв`язку з встановленням зазначених вище обставин у їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що Товариством як ініціюючим кредитором не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів надання послуг Боржнику на загальну суму у розмірі - 2 492 250,00 грн, тобто ним не доведено наявність відповідних грошових вимог.

Разом з тим, зміст ухвали суду першої інстанції свідчить, що місцевий господарський суд наявні обставини (щодо дійсності підстав виникнення кредиторських вимог, обґрунтованості вимог та наявності спору про право) не досліджував, належну оцінку та аналіз наданих кредитором доказів в порядку статті 86 ГПК України не здійснив.

Відтак, суд першої інстанції не виконав належним чином вимог законодавства про банкрутство на предмет перевірки вимог ініціюючого кредитора за договором про надання послуг як таких, що виникли на підставах, передбачених законодавством, є грошовими за своєю правовою природою та не мають ознак спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Зазначені обставини підтверджують правильність позиції апеляційного господарського суду про передчасність висновку місцевого суду щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства.

Верховний Суд бере до уваги, що у своїх висновках суд апеляційної інстанції керувався також тим, що заявником апеляційної скарги - Боржником (який стверджував про необізнаність із розглядом цієї справи, що позбавило його можливості надати відзив на заяву та докази щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі) заперечувалася як наявність договірних відносин та реальність надання таких послуг, так і наявність будь-якої заборгованості.

Ураховуючи визнання апеляційним судом поважними (що не заперечується скаржником) причин неподання Боржником відповідних доказів та заперечень до суду першої інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає достатнім обґрунтуванням в оскаржуваній постанові необхідності оцінки та врахування доданих до апеляційної скарги доказів (окрім тих, що не існували на момент розгляду справи судом першої інстанції та які вірно відхилені апеляційним судом).

Отже, на підставі отриманих доказів та заперечень Боржника суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови всебічно, повно і об`єктивно з`ясував всі обставини, які мали значення для правильного вирішення справи (з`ясування наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство).

Верховний Суд зауважує, що встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо звернення Боржником до суду із позовом про визнання недійсним Договору (на підставі якого ґрунтуються усі заявлені вимоги кредитора) після ініціювання цієї справи про банкрутство, не можуть слугувати підставою для висновку про наявність спору про право, вираженого у процесуальній формі. Тому, доводи скаржника в цій частині вбачаються обґрунтованими.

Водночас апеляційним судом встановлено наведені вище обставини, які у свій сукупності дають підстави стверджувати про наявність спору про право у матеріально-правовій формі, зокрема враховуючи: абстрактний характер наданих послуг; підозрілу сумнівність у хронології та порядку надання певних послуг; дублювання певного виду послуг; відсутність у матеріалах справи необхідних документів, складання яких передбачено умовами Договору, та інших доказів щодо підстав та розміру виникнення заборгованості; невідповідність Акта звірки взаємних розрахунків критерію достовірності; відсутність доказів проведення та відображення в бухгалтерському та податковому обліку згаданих господарських операцій, її фіксації у поданій до контролюючих органів фінансовій та податковій звітності; наявність спору щодо керівного складу Боржника, не передання колишнім директором новому Договору та первинної документації по ньому, а також печатки юридичної особи.

За таких обставин, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки апеляційного господарського суду про скасування ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у цій справі банкрутство та прийняття нового рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Підприємства на підставі положень частини шостої статті 39 КУзПБ.

При цьому Верховний Суд зауважує, що після вирішення у судовому порядку спору про визнання недійсним Договору, на підставі якого ґрунтуються усі заявлені вимоги кредитора, ініціюючий кредитор (Товариство) не позбавлений можливості повторно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Підприємства, що узгоджується з нормами частини сьомої статті 39 КУзПБ.

Доводи скаржника про необхідність урахування як доказу акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2021 по 05.12.2022 та посилання на пов`язані з цим правові висновки Верховного Суду (постанови від 19.04.2019 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17), колегія суддів відхиляє з підстав того, що апеляційний суд встановив невідповідність цього Акта критерію достовірності, що ставиться до доказу згідно вимог статті 78 ГПК України, адже він містить інформацію про подію, яка ще не настала на дату його складання.

Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині постанови, та зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання скаржника на неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15, від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17, від 15.05.2018 у справі №904/6063/17,19.02.2020 у справі № 910/16409/15, не беруться касаційним судом до уваги, оскільки зазначені висновки (щодо питання належного повідомлення судом сторін судового процесу про прийняття певного судового рішення) зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Твердження скаржника про невірне застосування норм статті 39 КУзПБ через неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1101/21, від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20, колегія суддів відхиляє, оскільки відмінність правозастосування цих норм у вказаних судових рішеннях та у цій справі зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ, зокрема, за змістовним критерієм.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 39 КУзПБ у подібних правовідносинах.

Зважаючи на викладене у сукупності, оскаржувана постанова у цій справі ухвалена у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судом апеляційної інстанції обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування цим судом норм матеріального та процесуального права підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційних скарг оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства та необхідність залишення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр консультаційно-аудиторської підтримки сертифікації і стандартизації" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 908/1339/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере